Відпочинок — невід’ємна частина нашого життя. Відпочивати люблять всі і це потрібно робити час від часу. Адже якщо постійно працювати, стресувати, то організм дасть збій. Особливо приємно відпочивати на березі річки, моря, лиману. Жителям Ліверпуля неймовірно пощастило, адже вони живуть неподалік пляжів у Нью-Брайтоні та Кросбі. Проте мало хто знає, що колись ліверпульцям навіть не потрібно було далеко їхати. Адже у місті Ліверпуль функціонували купальні поблизу Princes Dock. Крім того, тут навіть була найбільша купальня у світі. Саме тому наш регіон мав попит серед туристів. Докладніше про це читайте на сторінках сайту liverpoolname.com.
Історія створення купалень у Ліверпулі
У 1792 році було скликано публічні збори купців, торговців. Було укладено кілька резолюцій і одна з них стосувалася облаштуванню громадської лазні. Адже кожного літа до міста Ліверпуль приїжджали туристи купатися. Місцеві купці зазначали, що особливу увагу варто звернути увагу на спорудження купалень на березі водойми. Вони запевняли, що Ліверпуль стане лідером серед інших морських купалень країни. Адже місто має вигідне розташування, тут є театри, доки, часто організовують концерти.
Згодом у місті було збудовано кілька лазень, а також окремі роздягальні для чоловіків та жінок. Додамо, що кожна роздягальня мала власну ванну, яка з’єднувалася із загальною. А ось хто бажав поплавати у відкритих водах річки Мерсі, міг скористатися східцями.
Лікарі не купалися у річці Мерсі
Лазні приваблювали не лише жителів Ліверпуля, а й людей з усього графства Ланкашир. Проте не всі були задоволені купальнями. До прикладу, мало лікарів купалося. Напевно через не зовсім чисту воду в річці Мерсі. Додамо, що вздовж берега функціонувало багато готелів, тому відпочивальники мали можливість де проживати на період відпустки.
У 1816 році місцевий підприємець містер Коглан запустив у місті плавучу ванну. Абонемент для торговців коштував 20 фунтів стерлінгів. За ці кошти можна було чотири роки безкоштовно купатися. Ванна була поставлена на воду біля доку Ріджентс, а відпочивальникам дозволено плавати далі від берега. Ванна мала розміри 26 на 82 фути і вважалася найбільшою у світі. До слова, навіть коли корпорація збудувала нові громадські лазні у 1820-х роках, вони не були такими великими як плаваюча ванна Коглана.
На жаль, згодом Ліверпуль перестав бути курортним містом. А все через будівництво доків. Береги річки не були доступними для громадськості. Плавуча ванна негативно впливала на судноплавство, а жінки на поромах між Ліверпулем і Вірралом скаржилися на оголених чоловіків, які бігали палубами.
Ліверпуль перетворився на найжвавіший порт у світі, курорт було облаштовано на іншому березі річки Нью-Брайтон. До слова, землю, там було придбано Джеймсом Атертоном у 1830 році. Розпочалося будівництво й у 1861 році відкрили пірс для відпочиваючих.
Пляжі Нью-Брайтон: що відомо
А ось дев’ятнадцятого століття територія сучасних пляжів Нью-Брайтон мала репутацію контрабандистів. Навіть ходять чутки про існування таємних підземних підвалів і тунелів.
Як вже було зазначено, ліверпульський купець Джеймс Атертон придбав 170 акрів землі у 1830 році. Купець прагнув створити курорт для дозвілля та відпочинку. І йому це вдалося, адже у другій половині дев’ятнадцятого століття Нью-Брайтон став надзвичайно популярним морським курортом. У Ліверпулі на той час припинився курортний бізнес, тому жителі міста приїздили сюди відпочивати. Потрібно відзначити, що багато приватних будинків були перетворені на недорогі готелі. Загалом сюди часто приїжджають туристи.
У 1901 році була завершена набережна від Сікомба до Нью-Брайтона.
У 1934 році у Нью-Брайтоні був відкритий басейн просто неба. Його вартість оцінювалася у 90 тисяч фунтів стерлінгів і це був найбільший басейн у країні. Додамо, що ця популярна туристична локація проіснувала до 1990 року. Басейн пошкодив сильний шторм.
Після Другої світової війни популярність морського курорту Нью-Брайтона знизилася. Проте у ті часи мав популярність Тауерський зал. Тут у 50-60-х роках минулого століття організовували концерти. У 1969 році зал було знищено пожежею. А через два роки припинили функціонувати пороми через Мерсі до Нью-Брайтона. Згодом їх демонтували. А у 1977 році демонтували й набережну.
Відпочинок необхідний і дітям, і дорослим, адже організм потребує розслаблення, перезавантаження. Особливо корисний відпочинок на березі водойми. Це розуміли наші предки, тому кілька століть тому були створені купальні, зони відпочинку для місцевих та гостей міста.
Ліверпуль свого часу мав прибережний курорт, який мав попит. Адже люди хотіли відпочити оздоровитися. Звичайно тоді не було сучасних технологій, сервісу, комфортних номерів, басейнів. Проте це не заважало нашим землякам якісно відпочивати та відновлювати свої сили.
Сподіваємося, наш матеріал був для вас цікавим і ви дізналися більше інформації про рідне місто.А як часто ви відпочиваєте? Якому відпочинку надаєте перевагу: пасивному чи активному? Чекаємо на ваші коментарі у соціальних мережах.
