У Ліверпулі дороги стали полігоном для нестандартних інженерних рішень завдяки програмі Live Labs 2. Ідея Net Zero вимагала наполегливої роботи з матеріалами, що поглинають воду, розміткою з низьким вуглецевим слідом і «теплим» асфальтом, який не розжарюється під сонцем. Ліверпуль взявся до роботи завдяки міській раді. Тут вирішили перетворити щоденну інфраструктуру на рушій у боротьбі зі змінами клімату. Розбираємось на liverpoolname.com, як саме це працює, що вже зроблено і до чого веде.
Що таке Live Labs 2 і чому це важливо для міст
Якщо говорити просто: Live Labs 2 – це державний експеримент зі зміни правил на дорогах. У буквальному сенсі. Програма запущена британським Департаментом транспорту з бюджетом 30 мільйонів фунтів, і головна її мета – подивитися, чи можна робити інфраструктуру так, щоб вона не шкодила клімату. А ще – щоб вона вміла пристосовуватись до нових умов: зміни погоди, нові типи транспорту, вимоги до викидів.
Ліверпуль отримав свій шматок цього експериментального пирога – близько 4 мільйонів фунтів на дослідження й впровадження нових рішень. Але підхід міста виявився системним. Тут вирішили не обмежуватися однією вулицею з модною назвою, а перетворити цілу мережу доріг на випробувальний майданчик.
Місцева рада взяла курс на створення цілої екосистеми: асфальт, розмітка – це само собою. Але також були контракти з підрядниками, правила закупівель, підхід до оцінки життєвого циклу об’єктів. Для цього навіть створили власний інструмент – Carbon Hierarchy Toolkit. Він дозволяє оцінити, скільки саме вуглецю «з’їдає» те чи інше рішення – з урахуванням будівництва, обслуговування, ремонту й утилізації.
Ідея проста: якщо вже ми витрачаємо гроші на дороги, то чому б не зробити їх менш шкідливими для атмосфери? Може, звучить як утопія, але це цілком реальна логіка 21 століття.
Дорога як лабораторія: що тестує Ліверпуль
У Ліверпулі дороги тестують. Кожна ділянка в межах Live Labs 2 стала невеликим дослідницьким майданчиком, де підрядники пробують нові матеріали, дивляться, як вони поводяться на вулиці, рахують кожен грам вуглецю. Звучить доволі технічно, але суть проста. Наприклад, дорожня розмітка. На Pinehurst Avenue замість звичного гарячого нанесення використовували холодну розмітку MMA. У результаті – мінус 31 % викидів. А малюється нічим не гірше.
Далі – покриття. Upper Pitt Street отримала новий шар пермеабельного Kiacrete. Це така пориста суміш, яка «вбирає» його в себе. По суті, дорога стає частиною міської дренажної системи. За оцінками, за 40 років експлуатації це дозволить скоротити викиди на 40 %. І це ще без урахування економії на ремонтах після кожної зливи.
На Millersdale Road замість класичного гарячого асфальту використали «теплий» – з технологією Evotherm. Менше енерговитрат на укладання – менше CO₂ в повітрі. Тут ідеться приблизно про 20 % скорочення емісій.
Технічно ці рішення не космос. Але в масштабах міста, яке щороку оновлює десятки кілометрів покриття, навіть 20 % економії стають серйозною цифрою. І що цікаво: майже всі ці матеріали уже доступні на ринку. Питання – лише в бажанні ними скористатись.
Інженерія кліматичного переходу: проблеми та перспективи
Впроваджувати інновації у великому місті – це завжди трохи схоже на спробу змінити колесо під час руху. У теорії все красиво: нові матеріали, низькі викиди, стійкість до дощів і спеки. А на практиці – генератор на будмайданчику працює на дизелі, бо електричний раптом не заводиться. Чи старі підрядники звикли до «перевіреної» рецептури і не дуже поспішають вчитися на нову.
Ліверпуль уперся в знайомі проблеми – від людського чинника до логістики. Потрібно перекроїти тендерні процедури, змінити технічні завдання, вкластися в бюджети, які рахують не тонни асфальту, а тонни CO₂. Потрібно навчити інженерів і менеджерів мислити не «від бордюра до бордюра», а на десятки років уперед. А ще – пояснити місцевим жителям, чому на їхній вулиці раптом тестують якісь пермеабельні покриття замість нормального асфальту.
Та попри всі ці штуки, місто рухається. І це найцікавіше. Тому що дорожня інфраструктура – один із найлегших способів для міста показати, що воно серйозно ставиться до кліматичних цілей. Дороги видно. Їх не сховаєш за фасадом. І якщо ця стратегія спрацює – Ліверпуль отримає низьковуглецеву інфраструктуру з робочим шаблоном для інших міст. А це вже значно більше, ніж просто хороша розмітка.
Live Labs 2 – новий виток технологій?
Live Labs 2 – це історія про те, як інженерна думка знову стає інструментом для порятунку міста. Але тепер замість каналізації – CO₂, замість епідемій, які створювали проблеми в минулі століття, – аномальне потепління. І знову Ліверпуль опиняється серед тих, хто не чекає вказівок згори, а тестує, вчиться, ризикує.
Інженери рятували наше місто з давніх-давен. Наприклад, у 19 столітті Джеймс Ньюлендс розробив першу у світі міську систему каналізації, завдяки якій Ліверпуль позбувся смороду, хвороб і високої смертності. Але приємно, що місто не живе старими здобутками, а продовжує знаходити нові цікаві рішення.
