Проблема викидання сміття актуальна в усіх народах, особливо в часи прогресу цивілізації. Мало хто хоче занадто перейматися цією проблемою, задумуючись про довкілля. Але деколи практика використання побутових відходів вражає своєю креативністю. У цьому плані історія Ліверпуля має кілька цікавих сторінок. Про це далі на liverpoolname.
Ситуація по Великобританії у 20 сторіччі
Ситуація з побутовими відходами в Ліверпулі дуже подібна до тої, що склалася в загальному по всій Великій Британії. Ось кілька цікавих фактів.
Дуже гостро проблема стала виявлятися ще в часи Першої світової війни. Тоді, з 1915 року, стали діяти організації, які боролися з харчовими відходами. Невдовзі з’явилося таке поняття, як нормування – встановлення певних стандартів, обмежень чи правил, що регулюють обсяг, склад або обробку відходів. Деякий час воно було добровільним, тому немає жодних доказів того, що до 1918 року комусь із фізичних чи юридичних осіб були виписані штрафи.
Нормування в більш суворому вигляді ввели вже в роки Другої світової війни, стосувалося воно здебільшого продуктів харчування. Тоді марнотратство було кваліфіковано як злочин, за порушення якого передбачалась відповідальність. Також були створені агітаційні плакати, які закликали використовувати непотрібні кухонні відходи як поживу для тварин, приміром свиней.
Деякі методи боротьби з побутовим сміттям підказала війна. Утім, попри докладені зусилля, навряд чи можна говорити про якісь довготривалі й відчутні зміни. Люди так само смітили – багато і часто, не замислюючись над наслідками. У 1980-му році в одній журнальній статті зазначалось, що в галузі харчової промисловості, а також в домашніх господарствах відходів було занадто багато. Це могло пояснюватись тим, що зросла кількість продуктів із коротким терміном зберігання, відповідно, більшу кількість із них просто викидали.
До кінця століття ситуація тільки погіршувалась. Але з 2000-х уряд став докладати зусиль, аби вирішити проблему. У 2007 році була запущена кампанія “Любіть їжу, ненавидьте відходи”. Усього через 2 роки відзначалося, що це допомогло зменшити їхню кількість на 137 000 тонн, що призвело до заощадження 300 000 фунтів стерлінгів. Але потім знову ситуація стала тривожною, тож міністр довкілля Хіларі Бенн оголосила про війну з відходами і розповіла про плани уряду щодо скорочення кількості сміття.
Зокрема, проголосили наступні ідеї:
- Видалити на етикетках деяких продуктів позначки щодо термінів придатності, а також обмежити на них кількості позначок “продавати до…”.
- Запровадити нові розміри упаковок, тобто зробити їх меншими, бо люди все частіше живуть самі. Завдяки цьому продукти рідше пропадали б.
- До кінця березня 2011 року планувалося побудувати 5 флагманських заводів, що працюють з використанням технології анаеробного, або метанового, бродіння. Оскільки цей процес біологічного розкладання органічних речовин відбувається в умовах відсутності кисню і за участю анаеробних мікроорганізмів, у результаті утворюються біогази і біогумус. У Ліверпулі такі інноваційні технології використовує компанія Olleco. Також ці новаторські проєкти дозволяють скоротити викиди вуглецю.
Тож у певний момент лід тронувся – потрібні інноваційні технології добрались і до Ліверпуля.
Загадкові тунелі
У Ліверпулі є розгалужена мережа тунелів, яка пронизує товщу ґрунту під міськими вулицями. Побудовані вони були приблизно на початку 19 століття. Їхнє початкове призначення досить загадкове, проте є підстави вважати, що вони мають відношення до нашої теми.
Протягом двох століть ці тунелі були поховані під землею, а засипали їх після того, як мешканці Ліверпуля стали скаржитись на сморід, що йшов звідти. Очевидно, ці тоннелі були звичайними сміттєзвалищами, які наповнювались відходами – побутовим сміттям і людськими нечистотами. Згодом реальні факти про них обросли міфами, тому не так просто визначити, де правда, а де лише припущення й здогадки.
Про ці тунелі знали вже давно, але довгий час ніхто не зважувався досліджувати їх. Аж у 2001 році команда ентузіастів на чолі з Лесом Коу, увірвалась у цей загадковий світ і не була розчарована. Використовуючи кирку, дослідники зробили отвір у стелі верхньої частини однієї з систем підземних тунелів.
Далі почалася напружена робота – розкопки, здійснювати які було не так уже й легко. Невдовзі було знайдено ще три ділянки, через які можна було проникнути в тунелі. За 15 років розкопок, які велися волонтерами двічі на тиждень, було вивезено понад 120 вагонеток сміття. Так вдалося знайти систему підвалів і багаторівневі системи тунелів, а в деяких випадках дослідники натрапляли на ще глибші порожнечі. Часто проходи були забиті всіляким мотлохом, вони розгалужуються в різних напрямках, але куди ведуть і як далеко тягнуться – як правило, незрозуміло.
Та очевидно те, що ліверпульці старалися скидати відходи й сміття якомога глибше. Вони воліли ховати цей непотріб у тунелях, аби він не муляв очі і не заважав їхньому життю на поверхні. Можливо, містянам здавалося, що такий спосіб утилізації нікому не зашкодить, проте з часом сморід із підземелля спростував цю недалекоглядну думку.
Сміттєзвалище в Оттерспулі
Є в Ліверпулі й інше цікаве місце – Парк Оттерспул, з його гектарами зелених насаджень, густими лісами та чудовим краєвидом на річку. Розташоване воно на півдні й охоплює райони Ейгберт та Ґрассендейл, а цікаве тим, що до 1950 року тут було звичайнісіньке сміттєзвалище. Проте влада міста, виявивши креативність, зробила з нього відмінне місце для відпочинку і дозвілля.
Сама назва “Оттерспул” має давньоанглійську етимологію. Слово otir перекладається як видра, а pool – це водойма. Тож назва пояснюється тим, що струмок і прісноводні басейни були місцем проживання великої кількості видр. В Оттерспулі займалися рибальством, особливо активно в цьому районі ловили лосося. Також вважається, що одними з перших його поселенців були, найімовірніше, римляни. У 1863 році один садівник знайшов тут 12 римських монет, датованих 268-324 роками н. е.
Але найцікавіше те, що набережна з чудовим краєвидом була побудована з побутового сміття. Почалося будівництво в 1929 році, а в 1932-му була завершена річкова стіна. Однак сучасного вигляду набережна набула в 1950 році. Ті, хто реалізовував цей проєкт, використали 2 мільйони тонн побутового сміття. У результаті міська влада зекономила величезну кількість коштів, особливо якщо зважати на те, скільки грошей вимагає утилізація відходів людської діяльності. Таким чином було знищене головне сміттєзвалище Ліверпуля, а замість нього з`явилося гарне місце, яким насолоджуються як корінні жителі, так і гості міста.
Ось так Ліверпуль подав приклад іншим містам у тому, що робити з побутовим сміттям. Це історія, яка стала позитивним уроком для сучасників.
Закриті сміттєзвалища сьогодні
Також цікава ситуація із закритими сміттєзвалищами Ліверпуля. Моніторингом її тут займається Управління переробки й обробки відходів Мерсісайда. Організація контролює ситуацію в 3 аспектах: звалищний газ, фільтрат (рідина, яка утворюється зі сміття) і підземні та поверхневі води. Завдяки цьому дуже ретельно контролюється вплив шкідливих компонентів сміття на довкілля, а для їх зменшення використовуються інновації.
