Альфред Джеймс Еварт – відомий англо-австралійський ботанік, викладач, дослідник, член Лондонського королівського товариства, пише сайт liverpoolname. Цей висококваліфікований вчений мав широкі інтереси, які охоплювали систематику і фізіологію флори. Найбільш відома його праця – “Флора Вікторії”, також він є автором багатьох інших праць з дослідження рослинного світу.
Ранні роки, освіта, початок шляху
Альфред Еварт народився 12 лютого 1872 року в місті Ліверпуль. Він був другим із чотирьох синів викладача хімії і директора хімічної лабораторії інституту та школи мистецтв Ліверпуля Едмунда Брауна Еварта. Альфред ріс активною й допитливою дитиною, а його батько всіляко заохочував потяг сина до знань.
Для здобуття вищої освіти Еварт обрав одну з найпрестижніших на той момент установ – Ліверпульський інститут. З успіхом закінчивши його, він вступив до Лондонського університету, здобувши освіту з курсу фізики та ботаніки.
Після навчання він отримав місце демонстратора у сфері ботаніки в Ліверпульському університетському коледжі. Одночасно Альфред Еварт здійснює кілька цікавих досліджень у галузі фізіології рослин і публікує дві наукові статті: “Спостереження про пилкову трубку” та “Спостереження про життєздатність і схожість насіння”.
У роки навчання майбутній учений отримує стипендію на виставкові дослідження, у той же час він працює в Лейпцизькому університеті під керівництвом відомого фізіолога рослин із Європи Вільгельма Пфеффера. У 1896 році Еварт отримує ступінь доктора філософії і публікує в “Журналі Ліннеївського товариства” наукове дослідження “Інгібування асиміляції в хлорофілових рослин”.
Кар’єра
Альфред Джеймс Еварт почав свою кар’єру як викладач ботаніки в Ліверпулі, потім був призначений магістром природничих наук бірмінгемської школи короля Едуарда. Якийсь час він був заступником професора в університеті Бірмінгема, тут же викладав ботаніку.
У 1905 році Еварт отримує місце професора ботаніки в Мельбурнському Університеті. На той час він завершив переклад тритомника Пфеффера “Про фізіологію рослин” і опублікував кілька власних праць. Через рік Альфред Еварт очолює кафедру ботаніки та фізіології рослин у Мельбурнському Університеті, а наступне десятиліття має статус державного ботаніка.
У 1909 році він починає плідну співпрацю з польовим дослідником Джеймсом Річардом Тові, у результаті якої пише цікаву роботу про отруйні і бур’янисті рослини. У 1917 році Еварт публікує одну зі своїх грандіозних праць – “Флора Північної території”. У 1927 році уряд країни звернувся до вченого з проханням попрацювати над новою “Флорою Вікторії”, і ця робота, з деякою допомогою інших ботаніків, була написана та опублікована через три роки.
Одночасно Еварт пише статті для наукових журналів, причому частина з них була перевидана у вигляді окремих брошур, працює над “Довідником з лісових дерев” та іншими роботами. 1922 року вчений став членом Королівського товариства.
Особисті якості
Альфред Еварт був дуже честолюбний і амбітний. Коли він був одночасно призначений професором ботаніки в Мельбурнському Університеті та ботаніком уряду Вікторії, йому було всього 34 роки, і це справді унікальний випадок. Незважаючи на молодий вік, Еварт став одним із головних авторитетів у галузі ботаніки та її викладання.
Що стосується характеру, то оточуючі відзначали, що Еварт дещо нетерплячий, запальний і зарозумілий. Його імпульсивність, різкість і усвідомлення свого високого статусу часто погано позначалися на стосунках із людьми, особливо в перші роки його становлення як ученого. Крім того, іноді колеги спостерігали з боку Еварта якесь нехтування правдою. Будучи впевненим у тій чи іншій теорії, він міг заперечувати навіть очевидні факти, що вказували на його помилки. На початку 20-х років 20 століття це призвело до конфлікту між Альфредом Евартом і радою університету.
Однак із часом характер ученого змінювався на краще, він ставав більш терпимим і лояльним. Після тривалого періоду погіршення здоров’я і лікування за кордоном та аж до передчасної смерті в нього з колегами були непогані стосунки, які ґрунтувалися на взаємоповазі й іноді навіть дружбі.
Особисте життя
У 1898 році Еварт одружився з талановитою скрипалкою і композиторкою Флоренс Мод Дональдсон. У цьому шлюбі в нього народилося двоє синів. У 1929 році подружжя ухвалило рішення про розлучення, а в 1931-му вчений вступив у другий шлюб. Його дружиною стала 34-річна вчителька Елізабет Білтон, дітей у пари не було.
Помер Альфред Еварт 12 вересня 1937 року від серцевого нападу під час перегляду футбольного матчу за участю його улюбленої команди “Карлтон”. Учений вже кілька років страждав на ішемічну хворобу серця і, ймовірно, сильні емоції від гри спровокували напад.
Протягом усього життя Еварт підтримував високий рівень дослідницької діяльності. Він написав понад 150 наукових праць, випустив шість книг, переклав багато праць Пфеффера. Колеги та однодумці поважали його за неабиякий розум і талант, а уряд нерідко консультувався з Евартом з питань збереження лісів, боротьби з бур’янами, проблем отруєння худоби та іншими завданнями, пов’язаними з ботанікою й сільським господарством. Альфред Еварт був видатним ученим, який зробив неоціненний внесок у світову ботанічну науку з широкого кола тем.
