Млини Ліверпуля відіграють важливу роль в історії промислового розвитку міста, бо відображали не лише технологічні інновації, але й економічні та соціальні трансформації. Ліверпуль, як важливий торговий центр і порт з багатою історією, став осередком для численних млинарських підприємств, які продемонстрували здатність жителів регіону до креативних інженерних рішень. Подробиці – на liverpoolname.com.
Цікаві факти про історію млинів Ліверпуля
Історія млинів Ліверпуля розпочинається з епохи Середньовіччя, коли вони були ключовими елементами в системі обробки зерна. Їхня роль була важливою не лише в контексті місцевого виробництва, але й у забезпеченні продовольчої безпеки національного масштабу. Ці інженерні споруди еволюціонували від середньовічних королівських млинів до інноваційних водяних і вітряних.
Млини Ліверпуля служили економічним потребам міста й мали значний вплив на його соціальний та екологічний ландшафт. Різноманітні інженерні рішення – водяні колеса, система брухту й пристосування для підвищення ефективності – стали невіддільною частиною архітектури міста.
Величезне значення свого часу мали бавовняні млини. Вони формували в Ланкаширі цілі громади з відповідним профілем діяльності. Перехід від домашнього виробництва до фабричної системи призвів до домінування великих млинів і фабрик, що підкреслює значні інженерні зміни та розширення промислового середовища. Коли згодом бавовняна промисловість скоротилась, млини або були зруйновані, або перепрофільовані для туристів чи житлових потреб.
Умови праці в бавовняних млинах були жахливими: підтримувались високі температури й велика вологість повітря. Це робилося для запобігання поломці ниток, але для людей то було справжнє пекло, бо бавовняний пил, що висів у повітрі, призводив до захворювання легень. Довгі робочі години й експлуатація дітей віком від семи років були в 19 столітті звичним явищем.
Архітектурні та інженерні особливості стародавніх млинів Ліверпуля
У ранній історії Ліверпуля, до 1257 року, інформація про млини відсутня, але можна припустити, що в молодому гарнізонному містечку вже могли бути прості млини. Найімовірніше, на території замку було встановлено кінний млин, який працював разом із пекарнею. Також із плином часу з’явилися водяні млини для задоволення потреб населення, чисельність якого постійно зростала.
Що відомо точно – млини Ліверпуля мали як водяні, так і вітряні конструкції. Перші водяні млини, які з’явилися в 1257 році, могли бути розташовані на схилах пагорбів за межами міста, поблизу сучасної Down Street. Млини горизонтального типу, які використовували воду, що подавалася з верхнього рівня на колесо, були тут теж доволі поширеними.
Доставлення в сусідні міста та регіони сировини та готової продукції з млинів було до певного моменту дещо ускладнене – наявність цих споруд у Ліверпулі вимагала розробки більш ефективного транспорту. Тому можна сказати про те, що млини сприяли створенню Ліверпульсько-манчестерської залізниці.
Стан і збереження ліверпульських млинів
У 1296 році, після смерті відомого аристократа, Едмунда Плантагенета, у Ліверпулі було два млини: водяний і вітряний. У 1322 році їхня вартість у порівнянні з попередніми роками впала. У 1346 році в цій місцевості був один водяний млин, два вітряних і один кінний. На той рік цінність млинів зросла, зокрема, завдяки використанню нових інженерних рішень.
До кінця 16 століття водяні млини на території Ліверпуля зникли, і місто почало використовувати лише вітряні млини. Водяні млини були частково занедбані, а місцеві водотоки – засипані. У 1563 році в книгах ліверпульського органу влади вони були вже відзначені як частина землі міста.
Історія млина Eastham
Млин Eastham у Ліверпулі має довгу й цікаву історію. Хоча він, імовірно, існував ще в 1257 році, перші згадки про нього з’являються в 1390 році, коли Джон де Галл надав Вільяму де Пенерету земельну ділянку біля Euerston Mylne. Це може вказувати на Everton Mill, але чітких доказів цьому немає.
У 1451 році Генріх VI надав Томасу Флетчеру оренду на “вітряний млин, званий Easton Mylne”, що свідчить про існування й функціонування млина на той час. Документи також згадують витрати на ремонт млина, а це вказує на його важливість. До 1679 року Eastham mill згадувався в численних документах, включаючи книги міської влади та земельні записи.
Млин зазнав значних пошкоджень під час облоги в 1644 році й не був відновлений, попри на зусилля адміністрації міста. У 1660 році лорд Муліне вирішив не відновлювати істгемський млин, а натомість працював на таунсендському.
Млини та екологія
Млини, які розташовувалися поблизу водойм, мали значний вплив на довкілля. Використання води для роботи цих інженерних конструкцій призводило до зміни природного річища річок, що впливало на екологічну ситуацію в регіоні. А от вітряки зовсім не шкодили природі й менше залежали від погодних умов. Останні водяні млини, зокрема розташований в Істгемі, залишилися лише в історії, а сучасні методи виробництва більше не потребують їх використання.
