Бджільництво в Мерсісайді – найважливіша практика, яка приносить користь як навколишньому середовищу, так і людям загалом. Бджолярі роблять свій внесок у збільшення біорізноманіття регіону, поповнюють популяцію бджіл, що скорочується, і, крім того, забезпечують населення корисними, екологічно чистими продуктами – медом, прополісом, воском, бджолиною отрутою. Далі про це – на сайті liverpoolname.com.
Бортництво як перший ступінь розвитку бджільництва
Мед – продукт найдивовижніший. Це той рідкісний випадок, коли їжа не тільки дуже корисна, але й вельми смачна. Про ці властивості меду людство здогадалося задовго до нашої ери, тому намагалося різними способами добути максимальну кількість цих ласощів. На початку 10 століття це прагнення переросло в спеціальний промисел – бортництво.
Бортництво – найдавніший вид бджільництва – у наші дні практично забуте ремесло, метою якого був видобуток меду диких бджіл, що мешкають у дуплах дерев.
Поступово люди навчилися робити спеціальні будиночки для бджіл із соломи, плетених лозин, мотків сухої трави та інших підручних матеріалів, розміщуючи ці прообрази сучасних вуликів там, де було зручно людині, – і це був початок справжнього бджільництва. У період з 10 по 17 століття подібне ремесло процвітало та приносило відмінний дохід. І на це не могли вплинути ані війни, ані падіння старих держав, ані виникнення нових.
У чому полягала цінність бджіл
Мед і віск були одними з найпопулярніших предметів торгівлі на території сучасного Мерсісайду. Мед цінувався дуже високо, оскільки інших підсолоджувачів у світі не існувало, але ще вище цінувався віск, необхідність якого була надзвичайною. З воску робили свічки – практично єдиний спосіб освітлення на той час, а поширення християнства багаторазово збільшило цю потребу, оскільки на кожному богослужінні спалювалась величезна кількість свічок. За деякими даними, лише один ліверпульський монастир витрачав близько трьох тонн натурального воску на рік.
Про те, з якою повагою ставилися люди до бджіл, говорить досить цікавий звичай. Був час, коли кожна англійська сім’я, що тримала бджіл, слідувала такій дивовижній традиції: щоразу, коли в будинку хтось помирав, один із членів сім’ї обов’язково підходив до вуликів і розповідав про втрату, при цьому звертаючись до бджіл з проханням не відлітати й обіцяючи, що рівень піклування про них не зміниться. Вважалося, що, якщо цього не зробити, бджоли не дадуть достатньої кількості меду або взагалі назавжди залишать вулик.
Крім того, бджолам розповідали про всі значущі події, які відбуваються в сім’ї. Бджолярі були впевнені, що, якщо цього не зробити, відбудуться всілякі лиха. Тобто бджоли були не просто корисними комахами, а своєрідними членами сім’ї, яких поважали, з якими ділилися горем і радістю.
Наші дні
Сучасне бджільництво Мерсісайда, як і всієї Великобританії, продовжує розвиватись. На жаль, за низкою характеристик ця галузь значно поступається іншим країнам Західної Європи, і одним із найважливіших гальм та причин різких перепадів кількості врожаю меду є примхливий клімат “туманного Альбіону”.
Саме тому активно впроваджуються сучасні розробки біологів, покликані зберегти та примножити поголів’я бджіл. Наприклад, створені спеціальні вулики, що дозволяють безпечно спостерігати за поведінкою комах через скло, щоб з’ясувати, які проблеми заважають бджолам у їхній повсякденній діяльності, та подумати над їх оперативним розв’язанням.
Головним болем для бджолярів Мерсісайду залишається проникнення з різних країн Західної Європи шершня Vespa velutina, що завдає величезної шкоди сім’ям медоносних бджіл. Завдання біологів – розробити ефективні методи боротьби з ним, які не зашкодять корисним комахам.
Варто зазначити, що і громадські організації, і регіональна влада зацікавлені в розвитку бджільництва та створенні комфортної обстановки для бджіл навіть у містах. Вони закликають мешканців створювати у своїх садах куточки з квітів-медоносів, де бджоли могли б комфортно почуватися й спокійно збирати нектар для виробництва меду.
Також проводяться навчальні заняття для дітей, покликані познайомити маленьких жителів із професією бджоляра, а у Всесвітньому музеї Ліверпуля було організовано виставку, яка за допомогою передових аудіовізуальних технологій переносила відвідувачів прямо в серце трудової колонії бджіл.
Бджільництво та екологія
В умовах сучасного світу, коли питання збереження навколишнього середовища залишається одним із найактуальніших, екологічність будь-якого роду виробництва набуває великого значення. І тут варто зазначити, що бджільництво, як і торгівля екзотичними фруктами, належить до найчистіших та найбільш екологічно безпечних видів діяльності. Річ у тім, що бджоли не виносять навіть мінімальної кількості хімікатів, а це означає, що бджолярі не застосовують хімічних добрив і пестицидів при вирощуванні медоносів, використовуючи лише натуральні засоби. Крім того, бджоли ефективно запилюють культурні й дикі рослини, сприяючи підтримці природного біологічного балансу.
Зараз налічують близько 20 тисяч відомих науці видів бджіл. Вони не лише життєво важливі для підтримки екосистем Землі, але й необхідні для існування людства взагалі. Їхнє здоров’я відображає здоров’я планети в цілому, і саме тому так важливо займатися розвитком бджільництва, приділяючи цій галузі максимальну увагу.
