Ліверпуль асоціюється в багатьох із портом, гуртом “Бітлз”, насиченим розвагами міським життям і двома потужними футбольними клубами, але тільки не з сільським господарством. А все ж воно є дуже важливим для регіону Мерсісайд, тож ця галузь є під контролем міської влади і тут ведуться цікаві розробки. Про це далі на liverpoolname.
Роль сільського господарства в регіоні
У 2023 році мер ліверпульської міської зони Стів Ротерам та інші зацікавлені у візиті політики відвідали сільську місцевість, а точніше – ферму. Ця зустріч відбулась завдяки NFU, Національному Фермерському Союзу. Подія була важливою для зацікавлених людей з влади, фермерів і мешканців регіону, оскільки сучасним людям потрібно знати, звідки походить їхня їжа.
Політики могли побачити на власні очі цінність фермерів і краще збагнути роль сільського господарства в Мерсісайді. Навіть маленькі господарства, а тим більше великі, відіграють важливу роль у процвітанні регіону. Бо саме від них великою мірою залежить виробництво продуктів харчування, які забезпечують потреби мешканців регіону, а також інших частин Великої Британії.
У момент цієї важливої зустрічі були озвучені такі цифри: аграрний сектор на північному заході країни приносить економіці 726 млн фунтів стерлінгів. 15 % харчової промисловості Англії розташовано саме тут. Фермери в Мерсісайді вирощують овочі і зернові культури. Також вони тримають худобу, завдяки чому мешканці Ліверпуля і регіону можуть споживати яловичину, баранину, молоко та продукти на його основі, привезену не здалека, а з місцевих фермерських господарств.
Також Стів Ротерам пообіцяв фермерам підтримку. Зокрема, обговорювалось, як NFU може співпрацювати з мером міської зони, щоб продовжувати виробляти якісні продукти харчування, що буде внеском в економіку країни. Було зазначено, що в регіоні величезні території, близько 50 % від загальної площі, є сільськими і можуть бути корисними для економіки, а також для тих, хто хоче споживати якісну та натуральну їжу.
Пан Ротерам також відзначив, що фермери заслуговують більшого визнання, ніж отримують тепер. І висловив надію, що зможе продовжувати розвивати аграрний сектор та сприяти його процвітанню. І ще лунали такі думки:
- громадськість має ліпше розуміти, звідки походить їжа;
- кар’єрне зростання в сільському господарстві теж можливе;
- у деяких галузях аграрного сектора, зокрема в садівництві, відчувається брак робочої сили.
Розробки: вертикальне вирощування
Не дивно, що Ліверпуль сприяє різним розробкам, які здатні покращити розвиток сільського господарства, полегшити життя фермерів, а також зробити їхню роботу ефективнішою. Одна з таких розробок – так зване вертикальне землеробство. У цій галузі досяг великих успіхів Френсіс Бомонт де Олівейра, студент Інституту ризиків і невизначеності Ліверпульського університету (джерело). Він, за підтримки Low Carbon Eco Innovatory, став співпрацювати з місцевим соціальним підприємством Farm Urban у Ліверпулі, щоб розкрити потенціал вертикального фермерства.
Що таке вертикальне землеробство?
Вертикальне землеробство – це вирощування рослин на гідропоніці (зі штучним середовищем замість ґрунту) прямо в приміщенні або на дахах. Для цього використовують вертикальну посадку в стелажах або вежах. Шари рослин розташовуються один над одним, що дає можливість раціональніше використати простір будівлі. Таким чином сільське господарство залучається до міста, що дуже важливо під час тотальної урбанізації. Крім того, можна підвищити врожайність, не використовуючи хімічні речовини, а також вирощувати щось цілий рік, незалежно від погодних умов.
Розвиток галузі і рентабельність
Варто зазначити, що вертикальне землеробство лише зароджується. Воно тільки стає на ноги, але розвиток іде – зокрема, завдяки таким активістам, як згаданий вище студент. У той же час є певні труднощі з тим, щоб вивести справу на прибутковість. Річ у тім, що вже на початковому етапі вимагаються величезні витрати на внутрішнє освітлення, клімат-контроль, системи поливу тощо. Потрібні інвестиції, а рентабельність справи викликає великі запитання.
Частіше вертикальні ферми вирощують зелень, трави, квіти і деякі види овочів, а от для таких культур, як пшениця, потрібно дуже багато світла, тому їх вирощувати таким чином не зовсім вигідно, хіба що продавати врожай дорожче. Також варто враховувати, що для такого способу господарювання потрібна кваліфікована робоча сила. Тож не всі проєкти такого типу були добре спланованими, деякі довелось закрити. Але є й позитивні приклади.
Актуальність розробки
Ця вузька галузь сільського господарства дійсно потребує інновацій і подальших розробок – хоча б з огляду на те, щоб вертикальне землеробство стало прибутковішим і таки витримало перевірку часом. Ресурси землі поступово вичерпуються, кількість населення зростає, а дефіцит продуктів стає щораз актуальнішим через занепад сільської місцевості в деяких регіонах і швидку урбанізацію. До 2050 року прогнозується, що населення планети зросте до 9,77 мільярдів. І дуже великий відсоток людства голодує або принаймні має вбогий раціон та не отримує необхідних поживних речовин.
Через зазначені проблеми відчувається нагальна потреба в безпечній, доступній і ресурсоефективній харчовій системі. Вертикальне землеробство не вирішить усі проблеми, але може допомогти хоча б частково. І, безумовно, воно наблизить аграрний сектор до витоків цивілізації, оскільки їжа частіше споживатиметься близько до місця її вирощування, як це було в сиву давнину. Крім того, поява міських ферм надасть більшої цінності місцевим громадам, які зможуть розробляти ефективні моделі міського сільського господарства.
Роль студента ліверпульського університету
Френсіс Бомонт де Олівейра взявся за дисертаційний проєкт зі створення аквапонічної системи і був зачарований концепцією такого способу вирощування рослин. Він вирішив, що хоче далі розвивати цю галузь, використавши свої навички в інженерії. І створив прототип однієї з настільних аквапонічних систем Farm Urban, за який отримав нагороду IMechE Best Project Award.
Напрямок дисертації був пов’язаний, зокрема, з оцінкою ризиків і впливу на довкілля. Чи вертикальні ферми економічно виправдані? Тут є різні думки. Наприклад, Поль Готьє, співробітник Принстонського екологічного інституту, на основі невеликої вибірки зробив висновок, що 85 % таких ферм, якщо в них не вкладати кошти, збанкрутують через кілька років. Більш вигідним є вирощування в такий спосіб лікарських рослин або марихуани. Але достовірних даних про інвестиційні ризики не вистачає, що робить такі капіталовкладення небезпечними на перший погляд.
Тож студент із Ліверпуля, взявши за основу достовірну наукову літературу, визначив трикутник поточних обмежень: державна політика, економічна життєздатність (надійний аналіз операційних витрат) і передача знань (тобто обмін досвідом між подібними фермами). Френсіс якраз і розробляв інструмент планування, який допомагає оцінити ризики проєкту. Також студент об’єднав кілька асоціацій і компаній, щоб покращити успішність міських вертикальних ферм.
На завершення
У регіоні Мерсісайд часто звучать занепокоєння екологічних організацій про те, що розширення різних об’єктів, характерних для міста, призведе до скорочення зелених насаджень і сільськогосподарських угідь. Та якщо говорити про розробку вертикального землеробства, то це, схоже, є компромісним варіантом для всіх борців за екологію і довкілля. Відтак, можливо, влада міста візьме під контроль цю перспективну галузь і хоча б трохи полегшить умови тих, хто в ній працює, забезпечивши їм фінансову підтримку і зменшивши інвестиційні ризики.
